Періоральний дерматит: лікування, симптоми та профілактика

Червоні прищики навколо рота з’явились неначе нізвідки? Спочатку ви подумали про звичайне подразнення, але воно не минає тижнями. Багато жінок стикаються з цією проблемою, коли після використання нової косметики або зміни погоди на обличчі з’являється неприємний висип. Це може бути періоральний дерматит – захворювання, яке потребує специфічного підходу до лікування.

Періоральний дерматит часто плутають з акне або розацеа, але для його усунення потрібні інші методи. Це запальний процес, який вимагає правильної діагностики та терапії, щоб не перейти у хронічну форму. Розберемось детально з причинами виникнення, методами діагностики та ефективними способами лікування цього шкірного стану.

Що таке періоральний дерматит

Короткий опис захворювання

Періоральний дерматит – це запальне захворювання шкіри, що проявляється дрібними червоними або рожевими висипаннями навколо рота, носа та очей. Характерною ознакою є наявність тонкої смужки незаураженої шкіри прямо біля контуру губ. Висипання часто супроводжуються лущенням, свербінням та відчуттям стягнутості шкіри.

На відміну від звичайного акне, періоральний дерматит не супроводжується комедонами (чорними цятками), а запалення має більш поверхневий характер. Захворювання може тривати від кількох тижнів до кількох місяців, якщо його не лікувати належним чином.

Основні групи ризику

Найчастіше періоральний дерматит діагностують у жінок віком 20-45 років, хоча це захворювання може вражати людей будь-якої статі та віку. Жінки більш схильні до розвитку цього дерматиту через частіше використання косметичних засобів та гормональні коливання.

Серед інших груп ризику – діти дошкільного та шкільного віку, вагітні жінки, люди з чутливою шкірою та схильністю до алергічних реакцій. Також ризик зростає у тих, хто тривалий час використовує топічні стероїдні препарати для лікування інших шкірних проблем.

Причини періорального дерматиту

Вплив гормональних змін

Гормональні коливання відіграють вагому роль у розвитку періорального дерматиту. Жінки часто спостерігають загострення симптомів перед менструацією, під час вагітності або при зміні гормональних контрацептивів. Підвищений рівень кортизолу – гормону стресу – також може провокувати запалення шкіри.

Ендокринні порушення, особливо захворювання щитоподібної залози, нерідко супроводжуються змінами в стані шкіри, включаючи розвиток періорального дерматиту. Саме тому важливо перевіряти гормональний фон при постійних рецидивах захворювання.

Використання косметики та медикаментів

Дерматит після використання косметики – поширене явище, особливо якщо засоби містять агресивні компоненти. Важкі креми, засоби з парабенами, фталатами та сильними ароматизаторами часто викликають подразнення та запалення шкіри.

Особливу увагу варто звернути на зубні пасти з фтором та сульфатами, які при контакті зі шкірою навколо рота можуть спровокувати висипання. Крім того, тривале використання гормональних мазей (особливо з кортикостероїдами) часто призводить до “синдрому відміни” – різкого загострення дерматиту після припинення їх застосування.

Інші фактори ризику

• Часте використання захисних масок (так зване “маскне”)
• Ультрафіолетове випромінювання та пошкодження шкірного бар’єру
• Бактеріальні та грибкові інфекції на шкірі
• Порушення імунної системи та аутоімунні процеси
• Надмірне очищення шкіри та використання спиртовмісних тоніків
• Неправильне харчування з переважанням гострої, пряної їжі
• Стреси та емоційні перевантаження

Симптоми періорального дерматиту

Як виглядають ураження шкіри

Симптоми дерматиту починаються зазвичай з легкого почервоніння та подразнення шкіри навколо рота. Поступово з’являються дрібні папули та пустули – червоні горбики розміром 1-2 мм, іноді з гнійним вмістом. Висип навколо рота розташовується характерним чином: між висипаннями та губами залишається тонка смужка незміненої шкіри шириною 2-5 мм.

Шкіра в зоні ураження часто лущиться, має підвищену чутливість до будь-яких зовнішніх подразників. У деяких випадках висипання можуть поширюватися на ділянки навколо носа та очей. Важливо відрізняти періоральний дерматит від акне – при дерматиті немає чорних цяток, а висипання більш запальні та розташовані компактно.

Додаткові прояви захворювання

Крім видимих змін на шкірі пацієнти з періоральним дерматитом часто скаржаться на відчуття печіння, свербіння та стягнутості шкіри. Після вмивання або нанесення косметичних засобів ці симптоми зазвичай посилюються.

У багатьох випадках виникає підвищена чутливість до сонячного світла – фотосенсибілізація, коли навіть нетривале перебування на сонці викликає загострення симптомів. При тривалому перебігу захворювання періоральний дерматит може спричинити психологічний дискомфорт, зниження самооцінки та соціальну ізоляцію через косметичний дефект.

Діагностика періорального дерматиту

Методи клінічного обстеження

Діагностика періорального дерматиту переважно базується на візуальному огляді шкіри та аналізі скарг пацієнта. Дерматолог оцінює характер висипань, їх розташування та супутні симптоми. У складних випадках може використовуватися дерматоскопія – метод дослідження шкіри під збільшенням, який допомагає відрізнити періоральний дерматит від інших захворювань.

Для виключення бактеріальної або грибкової природи захворювання іноді проводять мікробіологічне дослідження вмісту пустул. Також можуть знадобитися алергологічні проби, якщо є підозра на контактний дерматит як причину висипань.

Диференційна діагностика

Періоральний дерматит потрібно відрізняти від багатьох схожих шкірних станів. Найчастіше його плутають з розацеа, яка проявляється більш вираженим почервонінням та судинними зірочками. Також схожі симптоми має себорейний дерматит, але при ньому характерне ураження волосистої частини голови та значно більше лущення.

Акне відрізняється наявністю комедонів та більш широким розповсюдженням висипань. Контактний дерматит зазвичай має чіткі межі в місці контакту з подразником. Правильна диференційна діагностика надзвичайно важлива, оскільки лікування цих захворювань суттєво відрізняється.

Ефективне лікування періорального дерматиту

Медикаментозна терапія (антибіотики, протизапальні препарати)

Лікування дерматиту в більшості випадків передбачає використання антибактеріальних засобів. Вони допомагають зменшити запалення та усунути потенційну бактеріальну інфекцію, яка ускладнює перебіг захворювання.

1. Метронідазол – антибіотик першої лінії при періоральному дерматиті, застосовується місцево у формі гелю або крему
2. Тетрациклінові антибіотики (доксициклін, міноциклін) – для перорального застосування при тяжких формах захворювання
3. Еритроміцин – місцево або перорально при непереносимості тетрациклінів
4. Азелаїнова кислота – протизапальний засіб з антибактеріальними властивостями
5. Інгібітори кальциневрину (такролімус, пімекролімус) – негормональні протизапальні препарати для важких, резистентних випадків

Тривалість лікування антибіотиками зазвичай становить 4-8 тижнів, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції організму.

Місцеве лікування (креми, мазі)

Креми від дерматиту з антибактеріальними компонентами часто призначають як основну терапію при легких та середньотяжких формах захворювання. Найбільш ефективними є засоби з метронідазолом (0,75-1%), які наносять тонким шаром на уражені ділянки 1-2 рази на день.

Мазі від дерматиту з азелаїновою кислотою (15-20%) мають комплексну дію – зменшують запалення, пригнічують ріст бактерій та нормалізують процеси ороговіння в шкірі. Сульфацетамід також використовується в місцевому лікуванні періорального дерматиту, особливо в комбінації з сіркою.

Важливо пам’ятати, що стероїдні креми категорично протипоказані при періоральному дерматиті, навіть якщо вони тимчасово полегшують симптоми. Їх використання призводить до посилення захворювання після відміни.

Системне лікування у важких випадках

При поширених, стійких формах періорального дерматиту лікар може призначити системну терапію антибіотиками. Найчастіше використовують препарати тетрациклінового ряду (доксициклін 100 мг на день) протягом 2-3 місяців з подальшим поступовим зниженням дози.

У випадках, коли періоральний дерматит поєднується з розацеа або не піддається стандартному лікуванню, можуть застосовуватись низькі дози ізотретиноїну. Цей препарат призначається тільки лікарем через значні побічні ефекти та протипоказання при вагітності.

Антигістамінні препарати іноді додають до основної терапії для зменшення свербіжу та запалення, особливо якщо симптоми загострюються на фоні алергічних реакцій.

Лікування народними засобами: чи варто пробувати

Популярні рецепти

Деякі пацієнти цікавляться, як лікувати дерматит народними засобами. Серед найчастіше використовуваних методів – примочки з ромашкового чи календулового настою, які мають протизапальні та заспокійливі властивості. Алое вера часто застосовують через його ранозагоювальний та зволожуючий ефект.

Маски з вівсянки допомагають зняти подразнення та зменшити свербіж – подрібнені пластівці змішують з теплою водою до стану кашки і накладають на 10-15 хвилин. Компреси з зеленого чаю, який містить антиоксиданти, також можуть тимчасово полегшити симптоми.

Переваги та ризики

Головна перевага народних методів у тому, що вони зазвичай не містять агресивних хімічних компонентів і можуть доповнювати основне лікування, заспокоюючи подразнену шкіру. Однак важливо розуміти, що народні засоби самі по собі не здатні вилікувати періоральний дерматит, особливо в запущених випадках.

Основні ризики пов’язані з можливими алергічними реакціями на натуральні компоненти. Наприклад, чутлива шкіра може негативно реагувати навіть на такі нібито безпечні засоби як мед або алое. Тому перед застосуванням будь-якого народного засобу варто провести тест на невеликій ділянці шкіри та проконсультуватися з дерматологом.

Догляд за шкірою обличчя при дерматиті

Правильне очищення шкіри

Догляд за шкірою при періоральному дерматиті починається з правильного очищення. Використовуйте теплу (не гарячу!) воду та м’які засоби для вмивання без сульфатів, ароматизаторів та спирту. Ідеальний варіант – гіпоалергенні пінки або гелі з нейтральним pH, які не порушують захисний бар’єр шкіри.

Обличчя слід протирати дуже м’яко, без тертя та натискання. Після вмивання промокніть шкіру чистим рушником (не розтирайте!) і дайте їй повністю висохнути перед нанесенням лікувальних засобів. Вмиватися рекомендується не більше 2 разів на день – надмірне очищення може погіршити стан шкіри.

Вибір косметики без подразників

Правильний догляд за обличчям при періоральному дерматиті передбачає використання мінімальної кількості засобів без потенційно шкідливих компонентів. Ідеально обирати некомедогенні, гіпоалергенні продукти, призначені для чутливої шкіри.

Чого уникати при періоральному дерматиті

Заборона стероїдних кремів

Гормональні креми і дерматит – особливо небезпечне поєднання. Хоча топічні кортикостероїди швидко зменшують запалення та почервоніння, їх використання при періоральному дерматиті призводить до “синдрому рикошету” – повернення симптомів у ще більш вираженій формі після припинення лікування.

Якщо ви вже використовували гормональні креми, ніколи не припиняйте їх застосування різко. Лікар розробить схему поступового зниження дози, щоб мінімізувати ризик загострення. На час відміни стероїдів можуть бути призначені альтернативні протизапальні засоби.

Обмеження тригерів

Тригери шкірних висипань можуть бути індивідуальними, але є загальні фактори, яких варто уникати при періоральному дерматиті. Серед них – фторовмісні зубні пасти, які часто провокують подразнення шкіри навколо рота. Спробуйте перейти на пасти без фтору або ретельно змивати залишки пасти після чищення зубів.

Відмовтесь від важких, жирних кремів та засобів з оклюзивним ефектом, які перешкоджають нормальному диханню шкіри. Під час загострення мінімізуйте використання декоративної косметики або повністю відмовтесь від неї. Також обмежте перебування на сонці та використовуйте сонцезахисні засоби, спеціально розроблені для чутливої шкіри.

Особливості лікування періорального дерматиту у дітей

Симптоматика у дітей

Дерматит у дітей має свої особливості – висипання часто локалізуються не лише навколо рота, але й на щоках та підборідді. Симптоми можуть бути більш вираженими через тонший та чутливіший шкірний бар’єр. Діти частіше скаржаться на свербіж та дискомфорт, які можуть призводити до розчухування та ускладнення перебігу захворювання.

У немовлят періоральний дерматит іноді плутають з пелюшковим дерматитом або атопічним дерматитом, який також уражає обличчя. Тому важливо звернутися до дитячого дерматолога для встановлення точного діагнозу.

Підбір безпечних методів терапії

Лікування дерматиту у дітей вимагає особливої обережності. Системні антибіотики рідко застосовують до 8-річного віку через ризик ускладнень. Основа терапії – м’які місцеві засоби з метронідазолом у нижчих концентраціях або азелаїновою кислотою.

Особливу увагу приділяють гігієні та догляду – використовують ультра-м’які засоби для вмивання, розроблені спеціально для дитячої шкіри. Важливо контролювати, щоб дитина не торкалася обличчя брудними руками та не розчухувала висипання. Прості, безбарвні зволожуючі креми без ароматизаторів допомагають відновити захисний бар’єр шкіри.

Періоральний дерматит під час вагітності

Вплив гормонів

Дерматит при вагітності виникає або загострюється через значні гормональні коливання. Підвищення рівня естрогену та прогестерону змінює баланс шкірного сала, підвищує чутливість шкіри та може активувати запальні процеси. Періоральний дерматит у вагітних часто з’являється в першому триместрі та може самостійно покращитись або погіршитись у наступних триместрах.

Імунні зміни під час вагітності також впливають на перебіг захворювання. Через зниження деяких імунних реакцій шкірні запалення можуть набувати нетипового характеру та гірше реагувати на звичайне лікування.

Безпечне лікування для вагітних

Лікування дерматиту при вагітності має суттєві обмеження. Системні антибіотики тетрациклінового ряду протипоказані через ризик токсичної дії на плід. Місцеві засоби з азелаїновою кислотою вважаються відносно безпечними і часто стають препаратами першого вибору.

У деяких випадках лікар може призначити місцеві препарати з еритроміцином або кліндаміцином, які мають найкращий профіль безпеки під час вагітності. Особливо важливою стає базова гігієна та догляд – використання гіпоалергенних засобів без потенційно шкідливих компонентів. Якщо симптоми помірні, іноді краще дочекатися пологів, після яких гормональний фон нормалізується, і захворювання може відступити самостійно.

Профілактика періорального дерматиту

Рекомендації щодо догляду

Профілактика шкірних захворювань, зокрема періорального дерматиту, базується на правильному щоденному догляді. Використовуйте м’які очищуючі засоби з нейтральним pH, уникайте агресивних скрабів та засобів з спиртом. Після вмивання обов’язково наносьте легкий некомедогенний зволожуючий крем для відновлення захисного бар’єру шкіри.

Щоразу після чищення зубів ретельно змивайте залишки зубної пасти з навколишньої шкіри. Розгляньте можливість використання паст без фтору та сульфатів. Мінімізуйте використання макіяжу, особливо важких тональних засобів. Перед сном завжди ретельно видаляйте макіяж м’якими засобами.

Як попередити загострення

Для запобігання рецидивів періорального дерматиту важливо виявити та контролювати індивідуальні тригери. Ведіть щоденник, у якому фіксуйте стан шкіри та можливі фактори впливу – погоду, косметику, продукти харчування, стреси.

Під час подорожей беріть з собою перевірені засоби догляду, не експериментуйте з новою косметикою в незвичних кліматичних умовах. Захищайте шкіру від сонця, вітру та низьких температур, використовуючи відповідні засоби захисту. Регулярно відвідуйте дерматолога для профілактичних оглядів, особливо якщо у вас вже був епізод періорального дерматиту.

Періоральний дерматит – захворювання, яке можна ефективно контролювати за допомогою правильного лікування та догляду. Ключ до успіху – рання діагностика, дотримання рекомендацій лікаря та терпіння, адже видимі поліпшення часто настають лише через 2-4 тижні регулярної терапії. Пам’ятайте, що самолікування, особливо гормональними кремами, може ускладнити перебіг захворювання. При перших ознаках періорального дерматиту зверніться до дерматолога, який підбере індивідуальну схему лікування з урахуванням особливостей вашої шкіри.