Способи розмноження рослин: повний гід

Що таке розмноження рослин?

Зелений пагін пробивається крізь землю, квітка розкриває свої пелюстки під промінням сонця, а дерево вкривається рясними плодами. Усі ці дива природи стають можливими завдяки здатності рослин розмножуватись. Розмноження рослин — це природний процес, завдяки якому рослини створюють нове покоління, забезпечуючи продовження свого роду.

У світі рослин існує дивовижне різноманіття способів розмноження. Кожен вид за мільйони років еволюції виробив власні стратегії, які найкраще підходять для конкретних умов середовища. Від найпростіших водоростей до величних секвой — усі вони мають унікальні механізми передачі генетичної інформації своїм нащадкам.

Способи розмноження рослин можна розділити на дві основні категорії: статеве та вегетативне. Перше пов’язане з утворенням і злиттям статевих клітин, тоді як друге передбачає відтворення нової рослини з частини материнського організму. Ці методи мають свої переваги та недоліки, які ми розглянемо докладніше.

Значення розмноження для рослин

Розмноження для рослин — це не просто механізм продовження існування виду. Це також спосіб адаптації до змін навколишнього середовища, розширення ареалу та виживання в нових екологічних нішах.

Особливості статевого розмноження рослин надають їм унікальну перевагу — генетичне різноманіття. Завдяки обміну генетичним матеріалом між особинами рослини можуть породжувати нащадків з новими комбінаціями ознак, деякі з яких можуть виявитися більш пристосованими до конкретних умов. Це має величезне значення для еволюції та здатності видів переживати глобальні зміни клімату чи появу нових хвороб.

Класифікація способів розмноження

Типи способів розмноження рослин формувалися протягом мільйонів років еволюції. Крім основного поділу на статеве та вегетативне, існують численні підтипи та варіації.

У статевому розмноженні рослин виділяють запилення (перенесення пилку), запліднення (злиття статевих клітин) та розвиток насіння і плодів. Вегетативне розмноження має ще більше різновидів: від природних (бульби, цибулини, кореневища) до штучних методів, які розробила людина (живцювання, щеплення).

Деякі рослини здатні використовувати обидва способи, залежно від умов середовища та сезону, що значно підвищує їхні шанси на виживання та поширення.

Основні типи розмноження рослин

Затишний сад навесні оживає не лише від дзижчання бджіл, але й від прихованої роботи рослинних клітин, що активно діляться та ростуть. Типи способів розмноження, які використовують рослини, вражають своєю різноманітністю та витонченістю.

Найпоширеніші методи розмноження у царстві рослин включають статеве та вегетативне відтворення. Статеве відбувається за участі квіток, шишок або спеціалізованих структур у нижчих рослин. Вегетативне ж відбувається без участі статевих клітин, за допомогою частин тіла рослини — кореневищ, пагонів, листків тощо.

Наші садові культури часто поєднують обидва способи: трояндовий кущ може дати насіння після цвітіння, але ми частіше розмножуємо його живцями для збереження всіх цінних характеристик. Природа та люди використовують весь арсенал можливостей, які пропонують ці методи.

Статеве розмноження

Статеве розмноження — це процес, що об’єднує генетичний матеріал двох батьківських організмів. У вищих рослин цей механізм зазвичай пов’язаний з утворенням квіток, які містять чоловічі та жіночі репродуктивні органи.

Під час статевого розмноження відбувається запилення — перенесення пилку з тичинок на приймочку маточки. Далі відбувається запліднення, після якого формуються насінини. Кожна насінина містить зародок нової рослини та запас поживних речовин.

Статеве розмноження забезпечує генетичне різноманіття популяції, що є його головною перевагою. Це дозволяє рослинам краще адаптуватися до змін у навколишньому середовищі та протистояти хворобам.

Вегетативне розмноження

Вегетативне розмноження — це форма безстатевого розмноження, коли нова рослина виростає з вегетативної частини материнської рослини. Воно не потребує формування спеціалізованих репродуктивних структур.

При вегетативному розмноженні нова рослина є генетичною копією батьківської, тобто її клоном. Це дозволяє точно зберігати бажані характеристики сорту, що особливо важливо в садівництві та сільському господарстві.

Вегетативне розмноження часто відбувається швидше, ніж статеве, і дозволяє рослинам колонізувати нові території без залежності від запилювачів або сприятливих умов для проростання насіння.

Статеве розмноження рослин

Поле маків на світанку сяє яскравими кольорами, приваблюючи бджіл та метеликів. Ця прекрасна картина — не просто радість для очей, а частина дивовижного процесу статевого розмноження рослин. Мільйони років еволюції створили вражаючі механізми, що забезпечують зустріч жіночих та чоловічих гамет.

Особливості статевого розмноження рослин полягають у тому, що воно відбувається у два етапи: запилення та запліднення. Запилення — це перенесення пилку з пиляків тичинок на приймочку маточки, а запліднення — процес злиття чоловічих і жіночих гамет з утворенням зиготи, з якої розвивається зародок.

На відміну від тварин, у більшості рослин статеві органи знаходяться в одній квітці, хоча існують і роздільностатеві види. Така будова дозволяє як перехресне запилення, так і самозапилення. Цікаво, що у деяких рослин розвинулися механізми, які запобігають самозапиленню, щоб забезпечити генетичне різноманіття потомства.

Особливості статевого розмноження рослин роблять їх дивовижно адаптивними до найрізноманітніших умов — від пустель до арктичної тундри, від океанських глибин до високогірних скель.

Особливості процесу

Статеве розмноження у рослин має свої унікальні риси. У покритонасінних рослин цей процес включає подвійне запліднення — явище, невідоме в інших групах організмів. При цьому один спермій зливається з яйцеклітиною, утворюючи зиготу, а другий — з центральною клітиною зародкового мішка, формуючи ендосперм (поживну тканину для зародка).

Приклади статевого розмноження можна спостерігати щодня у своєму саду. Коли яблуня цвіте, її ніжні квіти не лише радують око, але й беруть участь у складному процесі відтворення. Бджоли, які збирають нектар, переносять пилок з однієї квітки на іншу, забезпечуючи запилення. Після запліднення з зав’язі формується плід, а з насінних зачатків — насіння.

Статеве розмноження потребує значних енергетичних витрат від рослини на формування квіток, виробництво нектару для приваблення запилювачів і розвиток плодів. Проте ці витрати компенсуються перевагами генетичного різноманіття потомства.

Приклади статевого розмноження у природі

У природі можна спостерігати вражаюче різноманіття способів статевого розмноження рослин. Орхідеї, наприклад, виробили унікальні стратегії запилення, імітуючи форму та запах самиць комах, щоб привабити самців-запилювачів.

Кукурудза демонструє цікавий приклад вітрозапильної рослини. Її чоловічі квітки зібрані у волоть на верхівці рослини, а жіночі формують качан. Коли пилок розноситься вітром, довгі ниткоподібні приймочки жіночих квіток (так звані “волоски”) ловлять його.

Кульбаба має механізм самозапилення як запасний варіант, якщо перехресне запилення не відбулося. Після запліднення утворюються плоди з парашутиками, які можуть долати значні відстані, розширюючи ареал виду.

Деякі водні рослини, як-от валіснерія, мають пристосування для запилення на поверхні води: чоловічі квітки відриваються від рослини і плавають до жіночих квіток.

Вегетативне розмноження рослин

Зелені пагони суниці стеляться по землі, утворюючи нові розетки листя там, де торкаються ґрунту. Це яскравий приклад того, як працює природне вегетативне розмноження рослин. Без квітів, насіння чи плодів, лише за допомогою власних частин тіла, рослини можуть створювати точні копії себе.

Вегетативне розмноження відрізняється від статевого тим, що нові рослини утворюються з соматичних (неспеціалізованих) клітин материнської рослини. Таким чином, потомство має ідентичний генетичний матеріал — воно є клоном батьківської рослини.

Штучне розмноження рослинних культур людиною базується на природних механізмах, але відбувається з нашою активною участю. Ми навчилися використовувати здатність рослин до регенерації, створюючи нові рослини з живців, відводків, розділяючи кущі та навіть використовуючи культуру тканин у лабораторних умовах.

Ця форма розмноження особливо цінна в садівництві та сільському господарстві, де важливо зберегти цінні характеристики сортів, які можуть бути втрачені при статевому розмноженні.

Природне вегетативне розмноження

У дикій природі багато рослин успішно використовують вегетативне розмноження як основну стратегію поширення. Деякі види, як-от елодея канадська, можуть розмножуватися фрагментами стебла, що відламуються і вкорінюються в новому місці, завдяки чому ця рослина швидко колонізує водойми.

Осика вражає здатністю утворювати клональні колонії через кореневі паростки. Одна така колонія в штаті Юта, відома як “Pando”, складається з понад 40 000 генетично ідентичних дерев, з’єднаних спільною кореневою системою, і вважається одним з найбільших і найстаріших живих організмів на Землі.

Рослини пустель часто розмножуються вегетативно, оскільки такий спосіб потребує менше води порівняно з формуванням квіток і насіння. Наприклад, деякі агави утворюють дочірні розетки навколо основної рослини.

Здатність до вегетативного розмноження надає рослинам перевагу швидкого захоплення території, особливо в умовах, де запилювачі є обмеженими або непередбачуваними.

Штучне вегетативне розмноження

Людина здавна використовує природні механізми для розмноження культурних рослин. Мистецтво прищеплювання виноградної лози та плодових дерев було відоме ще в античні часи.

Сучасне садівництво та сільське господарство широко застосовують різні методи вегетативного розмноження: живцювання для декоративних кущів і квітів, поділ куща для багаторічників, розмноження відводками для ягідних культур, щеплення для плодових дерев.

Особливо важливою є здатність зберігати цінні сортові ознаки. Коли ви купуєте саджанець яблуні певного сорту, він є результатом вегетативного розмноження, що гарантує збереження всіх характеристик плодів оригінальної рослини.

Розвиток технологій дозволив створити нові методи, такі як мікроклональне розмноження в лабораторних умовах, що допомагає швидко отримувати великі кількості безвірусного посадкового матеріалу для сільського господарства.

Методи природного вегетативного розмноження

Спостерігаючи за своїм садом восени, ви можете помітити, як цибулинки тюльпанів, що були одинарними при посадці, перетворилися на цілі гнізда. Природа майстерно створила різноманітні механізми самовідтворення, щоб допомогти рослинам поширюватися навіть без участі насіння.

Різні частини рослини можуть брати участь у вегетативному розмноженні: пагони, корені, листки. Кожен вид має свої особливості, які розвинулися протягом еволюції та допомагають йому найефективніше використовувати наявні ресурси для відтворення.

Завдяки цим механізмам рослини можуть швидко колонізувати сприятливі умови, створюючи цілі колонії генетично ідентичних особин. Це особливо важливо для видів, що ростуть у нестабільних умовах, де швидке поширення на новій території може бути питанням виживання.

Кореневища, бульби, цибулини

Кореневища — це підземні горизонтальні стебла, які служать для вегетативного розмноження та зберігання поживних речовин. Ірис, очерет, пирій та багато інших рослин використовують цей метод, випускаючи нові пагони з бруньок на кореневищах.

Бульби — видозмінені пагони, що містять запас поживних речовин. Найвідомішим прикладом є картопля. Кожне вічко на бульбі — це брунька, здатна дати початок новій рослині. Цікаво, що один бульбовий кущ картоплі може утворити до 10-15 нових бульб.

Цибулини — також видозмінені пагони, але з іншою структурою, що включає коротке стебло та м’ясисті лусковидні листки. Тюльпани, нарциси, гіацинти та цибуля утворюють дочірні цибулинки, які відокремлюються та дають початок новим рослинам. Деякі цибулинні, як-от лілії, формують невеликі цибулинки навіть у пазухах листків.

Вуса, вкорінення пагонів

Вуса (столони) — це видовжені повзучі пагони, які використовуються багатьма рослинами для вегетативного розмноження. Суниця — найвідоміший приклад: її вуса стеляться по поверхні ґрунту, а в місцях контакту з землею утворюються нові розетки листків і корені.

Вкорінення пагонів можна спостерігати у плюща, ожини та багатьох інших рослин. Гілки, що схиляються до землі, здатні утворювати корені і давати початок новим рослинам. Деякі види бамбука можуть поширюватися на десятки метрів за рік завдяки підземним кореневищам.

Використання вегетативного розмноження в сільському господарстві базується на природних механізмах. Наприклад, малина формує нові пагони з кореневих паростків, що використовується для її розмноження на плантаціях. А для розмноження винограду застосовують метод відводків, імітуючи природне вкорінення пагонів.

Методи штучного вегетативного розмноження

За вікном зимового дня у теплому приміщенні стоять склянки з живцями троянд, що повільно пускають корінці. Це мініатюрна лабораторія штучного вегетативного розмноження, якою може похвалитися майже кожен досвідчений садівник. Людина вдосконалила природні механізми, створивши ефективні методи, що дозволяють отримувати нові рослини з бажаними характеристиками.

Кожен метод має свої особливості, переваги та сфери застосування. Вибір конкретного способу залежить від виду рослини, наявних умов та бажаного результату. Деякі методи, як-от живцювання, доступні навіть початківцям, тоді як інші, наприклад щеплення, потребують певних навичок та досвіду.

Завдяки цим методам садівники та селекціонери зберігають і поширюють цінні сорти та форми рослин, які неможливо розмножити насінням зі збереженням усіх бажаних ознак.

Живцювання

Процес живцювання рослин — один з найпоширеніших методів вегетативного розмноження. Він полягає у відокремленні частини рослини (стебла, листка або кореня) та створенні умов для утворення нею коренів або пагонів.

Стеблові живці широко використовуються для розмноження ягідних кущів, декоративних рослин і навіть дерев. Для успішного вкорінення важливо правильно підготувати живець та забезпечити відповідні умови: вологість, температуру та освітлення.

• Збереження сортових ознак материнської рослини
• Отримання великої кількості нових рослин за короткий час
• Можливість розмноження протягом різних сезонів
• Доступність методу для аматорів

Щеплення

Щеплення рослин на прикладах плодових культур демонструє, як можна поєднати цінні характеристики різних сортів. Метод полягає у прикріпленні частини однієї рослини (прищепи) до іншої (підщепи) таким чином, щоб вони зрослися і функціонували як єдиний організм.

Різні типи щеплення включають окулірування (щеплення бруньки), копулірування (з’єднання зрізів однакового діаметра) та щеплення в розщіп. Кожен тип має свої переваги та застосовується для конкретних рослин і цілей.

Цей метод дозволяє отримати рослини, що поєднують кореневу систему, стійку до несприятливих умов, з цінними характеристиками плодів або квітів. Наприклад, яблуні часто прищеплюють на карликові підщепи для отримання компактних дерев з ранніми плодоношенням.

Поділ куща

Поділ куща — один із найпростіших методів вегетативного розмноження, що підходить для багаторічних трав’янистих рослин, які утворюють компактну кореневу систему. Суть методу полягає в розділенні материнської рослини на кілька частин, кожна з яких має коріння та точки росту.

Цей метод ідеально підходить для розмноження багатьох садових квітів: хост, астильб, півників, піонів та різних трав. Найкращий час для поділу — рання весна або осінь, коли рослини перебувають у стані спокою.

Перевагою методу є його простота та висока ефективність. Крім того, поділ омолоджує старі рослини, стимулюючи їхній ріст та цвітіння. Додатковим бонусом є можливість швидко збільшити кількість рослин у саду без фінансових витрат.

Розмноження відводками

Розмноження відводками — метод, при якому нова рослина формується на пагоні материнської рослини ще до його відокремлення. Пагін пригинають до землі, частково присипають ґрунтом, а після утворення коренів відокремлюють від материнської рослини.

Цей метод особливо ефективний для рослин, які важко розмножуються живцями: агрусу, деяких сортів смородини, актинідії, клематісів. Виділяють горизонтальні, дугоподібні та повітряні відводки, залежно від техніки виконання.

Перевагою методу є висока приживлюваність, оскільки нова рослина отримує живлення від материнської до формування власної кореневої системи. Це робить розмноження відводками особливо цінним для рідкісних і цінних рослин.

Переваги та недоліки різних способів розмноження

Спостерігаючи за роботою досвідченого садівника, можна помітити, що для різних рослин він обирає різні методи розмноження. Для троянд — живцювання, для малини — кореневі паростки, а для нових сортів овочів — насіння. У кожного способу є свої сильні та слабкі сторони, які визначають його застосування.

Вибір оптимального методу залежить від багатьох факторів: біологічних особливостей рослини, доступних ресурсів, бажаного результату та часових обмежень. Іноді комбінування різних підходів дає найкращі результати.

Розуміння переваг і недоліків кожного методу допомагає садівникам і фермерам приймати обґрунтовані рішення, що економить час та ресурси, а також дозволяє досягати бажаних результатів з більшою ефективністю.

Переваги статевого розмноження

Статеве розмноження приносить генетичне різноманіття, що є основною його перевагою. Нащадки отримують унікальні комбінації генів, що підвищує шанси популяції на виживання при зміні умов середовища.

Рослини, вирощені з насіння, часто мають сильнішу кореневу систему і є більш стійкими до стресів порівняно з вирощеними вегетативно. Це особливо важливо для довгоживучих деревних порід.

Насіння можна зберігати тривалий час і транспортувати на великі відстані, що полегшує поширення рослин. Багато видів мають спеціальні пристосування для розповсюдження насіння: летючки, гачки, соковиті плоди, що приваблюють тварин.

Переваги вегетативного розмноження

Вегетативне розмноження гарантує збереження сортових ознак, що особливо важливо для садівництва та сільського господарства. Всі потомки є генетичними копіями материнської рослини.

Багато вегетативно розмножених рослин починають плодоносити раніше, ніж вирощені з насіння. Наприклад, яблуня, вирощена з насіння, може дати перші плоди через 8-10 років, тоді як щеплена — через 3-4 роки.

Вегетативні методи часто дозволяють отримати нові рослини швидше і простіше, ніж насіннєві. Крім того, деякі рослини рідко утворюють життєздатне насіння або мають складний цикл розвитку, що робить вегетативне розмноження єдиним практичним методом їх відтворення.

Недоліки обох способів

1. Статеве розмноження вимагає наявності запилювачів або ручного запилення для багатьох культурних рослин.
2. Вегетативно розмножені рослини мають низьке генетичне різноманіття, що робить їх вразливими до хвороб і шкідників.
3. Насіннєве розмноження часто не гарантує збереження цінних сортових ознак.
4. Деякі вегетативні методи трудомісткі та потребують спеціальних навичок.
5. Рослини, отримані з насіння, часто потребують більше часу для досягнення зрілості.

Роль людини у процесах розмноження рослин

Сонячного ранку в теплиці науково-дослідного інституту спеціалісти обережно переносять мікроскопічні рослинні культури у нові пробірки. Це один із прикладів того, як сучасна людина втручається у природні процеси розмноження рослин, удосконалюючи їх та створюючи нові можливості.

Протягом тисячоліть люди спостерігали за природними механізмами розмноження рослин і поступово навчилися їх відтворювати та вдосконалювати. Від примітивного відбору кращого насіння для посіву ми прийшли до складних біотехнологій, що дозволяють клонувати рослини та модифікувати їхній генетичний матеріал.

Розвиток біотехнологій у розмноженні рослин відкрив нові горизонти для поліпшення сільськогосподарських культур та збереження рідкісних видів. Мікроклональне розмноження, генна інженерія, соматична гібридизація — ці методи дозволяють вирішувати проблеми, які здавалися нездоланними ще кілька десятиліть тому.

Використання методів для сільського господарства

У сільському господарстві людина застосовує різні методи розмноження для різних культур, залежно від їхніх біологічних особливостей та економічної доцільності. Зернові культури традиційно вирощують з насіння, тоді як для плодових дерев переважає щеплення.

Селекціонери поєднують статеве та вегетативне розмноження: спочатку створюють нові сорти шляхом гібридизації (статеве розмноження), а потім розмножують отримані цінні екземпляри вегетативним способом для збереження їхніх характеристик.

Сучасні технології дозволяють прискорити процеси розмноження. Наприклад, метод мікроклонального розмноження дозволяє отримати тисячі ідентичних рослин з невеликого фрагмента тканини за короткий час. Це особливо важливо для масового виробництва садивного матеріалу овочевих, плодових та декоративних культур.

Клонування та біотехнології

Клонування рослин у лабораторних умовах — потужний інструмент сучасної біотехнології. Метод культури тканин дозволяє отримувати генетично ідентичні рослини з окремих клітин або тканин в асептичних умовах.

Це відкриває величезні можливості для збереження рідкісних видів, оздоровлення рослин від вірусів та швидкого розмноження цінних генотипів. Наприклад, багато сортів орхідей, які раніше були рідкісними та дорогими, тепер доступні завдяки мікроклональному розмноженню.

Генна інженерія дозволяє створювати рослини з новими властивостями, вводячи в їхній геном гени інших організмів. Це допомагає вирішувати проблеми стійкості до хвороб, шкідників, посухи та засолення ґрунтів. Проте використання генетично модифікованих організмів залишається предметом дискусій щодо їхньої безпеки та екологічних наслідків.

Практичні поради щодо розмноження рослин вдома

Променистий ранок зазирає у вікно кімнати, де на підвіконні стоять кілька склянок з водою та зеленими пагонами. Це домашня лабораторія початківця-садівника, який робить перші кроки у захоплюючий світ розмноження рослин. Навіть без спеціального обладнання та глибоких знань можна досягти успіху, дотримуючись простих правил.

Розмноження кімнатних та садових рослин власноруч — це не лише економія коштів, але й справжнє задоволення. Спостерігати, як з маленького живця або насінини виростає нова рослина — немов бути свідком маленького дива, яке відбувається завдяки вашим зусиллям.

Для початківців найдоступнішими є методи живцювання та поділу куща. Вони не потребують складного обладнання, а за умови дотримання базових принципів дають хороші результати. Поступово набуваючи досвіду, можна переходити до складніших технік, як-от щеплення чи повітряні відводки.

Як правильно живцювати рослини

Для успішного живцювання важливо правильно вибрати і підготувати матеріал. Найкраще брати напівздерев’янілі пагони, що вже не зовсім м’які, але ще й не дерев’янисті. Зрізи роблять гострим стерильним інструментом під кутом близько 45 градусів.

Умови для успішного живцювання включають оптимальну вологість, температуру та освітлення. Для більшості рослин ідеальною є температура 20-25°C і розсіяне світло. Вологість повітря можна підвищити, накривши живці пластиковою плівкою або склянкою.

Деякі рослини, як-от пеларгонія чи традесканція, легко вкорінюються у воді. Інші, наприклад троянди чи хвойні, краще укорінюються в субстраті. Для стимуляції коренеутворення можна використовувати спеціальні препарати (фітогормони) або народні засоби, як-от сік алое чи розчин меду.

Найкращі умови для укорінення

Субстрат для укорінення живців повинен бути легким, повітропроникним і чистим. Хороший варіант — суміш піску та торфу в рівних частинах або перліт. Перед використанням субстрат бажано продезінфікувати, пропарюючи його в духовці або мікрохвильовій печі.

Вологість — критичний фактор для укорінення більшості живців. Субстрат має бути постійно вологим, але не перезволоженим. Регулярне обприскування листя допомагає підтримувати високу вологість повітря, що знижує випаровування вологи з листкової поверхні.

Світло має бути розсіяним — пряме сонце може пересушити ніжні живці. Ідеально підходить східне або західне вікно, а на південному потрібно використовувати затінення. Штучне освітлення також може бути ефективним, особливо для рослин, що укорінюються в зимовий період.

Терпіння — ваш основний союзник у процесі укорінення. Різні рослини потребують різного часу: деякі вкорінюються за тиждень-два, іншим потрібно кілька місяців. Регулярно перевіряйте наявність коренів, обережно потягнувши живець — якщо відчувається легкий опір, значить, корені вже з’явилися.

Цікаві факти про розмноження рослин

Гуляючи осіннім парком, можна помітити, як насіння клена кружляє у повітрі на своїх крилатках, а білка закопує жолуді у землю, несвідомо допомагаючи дубам поширюватися. Світ рослинного розмноження приховує безліч захопливих і часом неймовірних історій.

Еволюція створила вражаюче різноманіття стратегій розмноження, деякі з яких здаються майже фантастичними. Від хитрих орхідей, що імітують самиць комах, до рослин, насіння яких проростає лише після лісових пожеж — природа не перестає дивувати нас своєю винахідливістю.

Навіть найзвичайніші рослини можуть мати надзвичайні здібності до відтворення. У світі, де кожен вид бореться за існування, здатність ефективно розмножуватися часто стає ключем до еволюційного успіху.

Рослини-рекордсмени за швидкістю розмноження

Бамбук тримає рекорд швидкості росту серед рослин — деякі види можуть рости зі швидкістю до 91 см за день. При цьому більшість видів бамбука квітнуть лише раз на 65-120 років, після чого гинуть. Цей рідкісний процес називають грегарним цвітінням.

Водяний гіацинт відомий як одна з найінвазивніших рослин світу завдяки своїй здатності швидко розмножуватися. Колонія цих рослин здатна подвоїтися за 12 днів, а з однієї рослини за сезон може утворитися до 65 000 нових.

Фікус бенгальський (баньян) створює повітряні корені, які, досягаючи землі, утворюють нові стовбури. Один такий фікус у Індії має понад 3000 стовбурів і займає площу більшу за 1,5 гектара, утворюючи цілий ліс з одного дерева.

Незвичні способи розмноження у природі

Деякі австралійські рослини, наприклад банксії, потребують лісових пожеж для відкриття своїх плодів та поширення насіння — явище, відоме як пірофілія. Їхні шишки роками залишаються закритими, відкриваючись лише під впливом високої температури.

Орхідея Ophrys apifera імітує форму, колір і навіть запах самиці бджоли, приваблюючи самців для запилення. Коли комаха намагається спаруватися з квіткою, до її тіла прикріплюється пилок, який переноситься на іншу рослину.

Рафлезія Арнольді — рослина-паразит, що утворює найбільшу поодиноку квітку у світі (до 1 метра в діаметрі). Вона не має коренів, стебел чи листків, існуючи всередині тканин рослини-господаря і з’являючись назовні лише для цвітіння та розмноження.