Активні і пасивні дієприкметники: що це таке, приклади, правила вживання

Що таке дієприкметник

Визначення дієприкметника

Коли слова оживають і починають описувати предмети, народжується особлива частина мови. Листя, що опадає восени, зруйнований замок, усміхнена дитина – це не просто образи, а приклади дії дієприкметників.

Дієприкметник – це особлива форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією і відповідає на питання “який?”, “яка?”, “яке?”, “які?”. Він поєднує властивості дієслова (вид, час) та прикметника (рід, число, відмінок).

Роль дієприкметника у реченні

У реченні дієприкметник найчастіше виступає означенням: “Зламана іграшка лежала на підлозі”. Також може бути частиною присудка: “Завдання виконане вчасно”.

Дієприкметники надають мовленню влучності, допомагають уникнути багатослів’я. Замість “вікно, яке розбили” можна сказати “розбите вікно”. Приклади дієприкметників збагачують мову і роблять її виразнішою.

Активний дієприкметник: визначення та приклади

Ознаки активного дієприкметника

Сонце, що сідає за обрієм, фарбує небо у червоні кольори. Саме це “що сідає” і є суттю активних дієприкметників – вони вказують на ознаку, яку предмет виконує сам.

Активні дієприкметники називають ознаку, яку предмет виконує самостійно. Вони мають ці особливості:

• Відповідають на питання “який?”, “що робить?”
• Позначають дію, яку виконує сам предмет
• Мають теперішній час
• Утворюються від основи дієслів теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-

Приклади активних дієприкметників у реченнях

Розгляньмо приклади активних дієприкметників у реченнях:

“Падаючий сніг повільно вкривав землю білою ковдрою.” – сніг падає сам.

“Киплячий чайник стояв на плиті.” – чайник кипить сам (точніше, вода в ньому).

“Побачили палаючий будинок здалеку.” – будинок палає сам.

У сучасній українській мові активні дієприкметники вживаються рідше, ніж пасивні. Часто замість “працюючий студент” природніше звучить “студент, який працює”.

Пасивний дієприкметник: визначення та приклади

Ознаки пасивного дієприкметника

Прочитана книга лежала на столі. Розбите вікно пропускало холодне повітря. Пасивні дієприкметники показують, що предмет не діє сам, а зазнає дії.

Пасивні дієприкметники вказують на ознаку, яку предмет отримав внаслідок сторонньої дії. Основні характеристики:

• Відповідають на питання “який?”, “що з ним зробили?”
• Мають минулий час
• Утворюються від основи інфінітива або минулого часу дієслова
• Мають суфікси -н-, -ен-, -т-

На відміну від активних, пасивні дієприкметники дуже поширені в українській мові і звучать природно.

Приклади пасивних дієприкметників у реченнях

Приклади активних і пасивних дієприкметників допомагають краще зрозуміти різницю між ними. Ось приклади пасивних дієприкметників:

“Написаний лист лежав на столі.” – лист написав хтось, не він сам.

“Засмажена курка апетитно пахла.” – курку засмажив хтось.

“Розбитий горщик не придатний для використання.” – горщик розбив хтось.

Помітили закономірність? У всіх випадках предмет зазнає дії ззовні, а не виконує її сам.

Як утворюються активні дієприкметники

Схеми творення активних дієприкметників

Коли ми говоримо про творення активного дієприкметника, важливо розуміти, що вони передають дію в теперішньому часі. Для цього використовуються специфічні суфікси.

1. Визначте дієслово, від якого утворюватимете дієприкметник (читати, писати).
2. Знайдіть форму 3-ї особи множини теперішнього часу (читають, пишуть).
3. Відкиньте закінчення -ть і додайте суфікс -ч- (чита-юч-, пиш-уч-).
4. Додайте відповідне закінчення роду й числа (-ий, -а, -е, -і): читаючий, пишучий.

Важливо пам’ятати, що утворення дієприкметників відбувається від дієслів недоконаного виду, бо вони мають форму теперішнього часу.

Поширені помилки при творенні

Часто допускають помилки, утворюючи активні дієприкметники від дієслів доконаного виду: “зробивший”, “написавший”. В українській мові такі форми неприродні.

Також помилково вживають активні дієприкметники минулого часу із суфіксами -вш-, -ш-: “працювавший”, “думавший”. Замість них варто використовувати підрядні речення: “який працював”, “який думав”.

Як утворюються дієприкметники правильно? Дотримуйтесь природних для української мови форм і уникайте кальок з російської.

Як утворюються пасивні дієприкметники

Схеми творення пасивних дієприкметників

Пасивні дієприкметники мають свою логіку творення. Вони показують ознаку, яку предмет отримав через дію іншого предмета.

• З суфіксом -н-: від основи інфінітива на -а-, -я- (написа-ти → написа-н-ий, намальова-ти → намальова-н-ий)
• З суфіксом -ен-: від основи на приголосний або на -и- (принес-ти → принес-ен-ий, скоси-ти → скош-ен-ий)
• З суфіксом -т-: від основи інфінітива на -о-, -у-, -и-, -і- (коло-ти → коло-т-ий, взу-ти → взу-т-ий)

Творення пасивного дієприкметника відбувається від основи дієслова доконаного виду, бо такі дієприкметники означають завершену дію.

Поширені помилки при творенні

Часта помилка – використання суфікса -н- замість -ен- після приголосних: “зроблений” (правильно), а не “зроблиний” (неправильно).

Ще одна помилка – нехтування чергуванням приголосних: “завершений” (правильно), а не “завершаний” (неправильно).

Зверніть увагу на дієслова з суфіксом -т-. Пишемо “відкритий”, а не “відкриний”, “взутий”, а не “взутний”.

Утворення дієприкметників потребує уваги до словотвірних моделей та історичних чергувань в українській мові.

Відмінювання дієприкметників за родами, числами та відмінками

Особливості відмінювання активних дієприкметників

Коли ми говоримо про відмінювання дієприкметників, пам’ятаємо їхню “прикметникову природу”. Як і прикметники, вони змінюються за родами, числами та відмінками.

Активні дієприкметники відмінюються як прикметники твердої групи. Наприклад, “падаючий” відмінюється як “гарний”:

Н.в.: падаючий (хто? що?)
Р.в.: падаючого (кого? чого?)
Д.в.: падаючому (кому? чому?)
З.в.: падаючий/падаючого (залежно від істоти/неістоти)
О.в.: падаючим (ким? чим?)
М.в.: (на/у) падаючому (на/у кому? чому?)

Форми дієприкметників у реченні узгоджуються з іменниками, до яких вони відносяться: “падаючого листя”, “падаючому снігу”.

Особливості відмінювання пасивних дієприкметників

Пасивні дієприкметники на -ний, -тий відмінюються як прикметники твердої групи, а на -ений – як прикметники м’якої групи.

Відмінювання дієприкметників необхідно знати для правильної побудови речень, особливо в офіційно-діловому та науковому стилях.

Різниця між активними і пасивними дієприкметниками

Як розпізнати дієприкметник за формою

Погляньте на двері, які відчиняються самі – це дія активна. А двері, відчинені кимось – пасивна. Саме цей принцип лежить в основі різниці між активними і пасивними дієприкметниками.

Як легко розпізнати вид дієприкметника:

1. За питанням:
• Активний: який? (що робить сам?) – падаючий, працюючий
• Пасивний: який? (що з ним зробили?) – написаний, відкритий

2. За суфіксами:
• Активний: -уч-, -юч-, -ач-, -яч- (працюючий, сплячий)
• Пасивний: -н-, -ен-, -т- (зроблений, закритий)

3. За змістом:
• Активний: предмет сам виконує дію
• Пасивний: предмет зазнає дії від когось/чогось

Типові помилки при визначенні виду

Часто плутають дієприкметники з дієприслівниками. Дієприкметник відповідає на питання “який?”, а дієприслівник – “що роблячи?”: “падаючий сніг” (дієприкметник) і “падаючи, сніг укривав землю” (дієприслівник).

Також помилково визначають “згаслий” як активний дієприкметник через суфікс -л-. Насправді це прикметник, утворений від дієслова.

Різниця активний пасивний дієприкметник полягає не лише у формі, а й у значенні, що вони передають.

Уживання дієприкметників у мовленні

Стилістичні особливості вживання

Уявіть художній текст, де кожне третє слово – дієприкметник. Такий текст звучатиме незграбно. Уживання дієприкметників у мові потребує відчуття міри та стилю.

Активні дієприкметники з суфіксами -уч-, -юч- звучать неприродно в розмовному мовленні. Краще сказати “студент, який працює”, ніж “працюючий студент”. Але в науковому стилі такі форми прийнятні: “реагуюча речовина”, “блимаючий вогник”.

Пасивні дієприкметники більш органічні для української мови. Вони широко вживаються в усіх стилях: “зламаний стілець”, “вишите рушниця”, “відкрите питання”.

Дієприкметникові звороти в реченні додають йому інформативності: “Картина, намальована відомим художником, прикрашала кімнату”.

Уникнення дієприкметникових конструкцій (плеоназмів)

Іноді зловживання дієприкметниками призводить до плеоназмів – непотрібних повторень: “захоплюючий за змістом” (краще “захопливий за змістом”).

Уникайте нагромадження кількох дієприкметників підряд: “відкритий зламаний ящик, наповнений піском” краще змінити на “зламаний ящик з піском був відкритий”.

Для дієприкметників з префіксом не- часом доречніше вживати синонімічні прикметники: замість “невивчений урок” – “незнайомий урок”.

Вправи для закріплення знань

Тести і завдання на активні дієприкметники

Практика – шлях до майстерності. Перевірте свої знання з активних дієприкметників за допомогою цих вправ.

Вправа 1. Знайдіть у реченнях активні дієприкметники:
“Палаюче сонце сідало за обрій.”
“Тремтячими руками він відкрив конверт.”
“Вона стояла біля шумлячого водоспаду.”

Вправа 2. Утворіть активні дієприкметники від дієслів:
Летіти → …
Плакати → …
Блищати → …

Вправа 3. Замініть підрядні речення активними дієприкметниками:
“Листя, яке падає” → …
“Дитина, яка сміється” → …

Тести і завдання на пасивні дієприкметники

Вправи на активні і пасивні дієприкметники допоможуть закріпити навички їх розрізнення та утворення.

Вправа 1. Знайдіть пасивні дієприкметники в реченнях:
“Зламаний стілець стояв у кутку.”
“Він тримав розгорнуту книгу.”
“На столі лежали вже перевірені зошити.”

Вправа 2. Утворіть пасивні дієприкметники від дієслів:
Написати → …
Прочитати → …
Відкрити → …

Вправа 3. Замініть дієслівні форми пасивними дієприкметниками:
“Книгу прочитали” → “Книга … ”
“Двері відчинили” → “Двері … ”

Поширені запитання та відповіді (FAQ)

Чи може дієприкметник мати обставину?

Дієприкметник зберігає дієслівні категорії, тому може мати обставину. Наприклад: “Чітко виписані літери” (обставина способу дії), “Нещодавно зламаний стілець” (обставина часу).

Особливо це помітно в дієприкметникових зворотах: “Сонце, яскраво палаюче на небосхилі, сліпило очі”. Зверніть увагу, що обставина “яскраво” стосується дієприкметника “палаюче”.

Чим дієприкметник відрізняється від прикметника?

Дієприкметник називає ознаку за дією, має категорії виду і часу: “падаючий сніг” (сніг, який падає зараз), “спечений хліб” (хліб, який спекли раніше). Прикметник називає постійну ознаку: “білий сніг”, “запашний хліб”.

Дієприкметник може керувати іменником: “написаний учнем твір”. Прикметник такої здатності не має. Також дієприкметники можуть утворювати звороти: “Книга, прочитана вчора, лежала на столі”.